ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ФЕЛОРАН
(FELORAN®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: диклофенак;содіум-2[(2,6-дихлорфеніл)аміно]феніл]ацетат;
основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина без запаху;
склад: 1 мл розчину містить диклофенаку натрію 25 мг;
допоміжні речовини: NN-диметилацетамід, натрію сульфітбезводний, динатрію едетат, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчиндля ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Нестероїдний протизапальний і протиревматичнийзасіб. Код АТС: М01АВ05.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Диклофенак маєвиражену протизапальну дію. Знижує силу і скорочує тривалість запальної реакціїта прискорює проліферативну фазу запального процесу. Має аналгетичну іжарознижувальну дію. Гальмує тромбоцитну агрегацію в умовах in-vivo і in-vitro,не спричиняє кардіодепресуючої дії, має слабо виражений ульцерогенний ефект.Гальмування процесу ензимного перетворення арахідоновї кислоти у простагландини– основний механізм дії диклофенаку. Він також впливає на вивільненнябета-ендорфінів і ендогенних пірогенів. Диклофенак призводить до інактиваціїлізосомних ензимів, пригнічуючи активність катепсину В1, інгібуєактивність нейтральної протеази.
Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового застосування диклофенакудозою 75 мг він виявляється у незміненому стані у плазмі в середньому через 30хв. після введення концентрацій 1,9 – 4,8 (в середньому 2,7) мкг/мл.Максимальна плазмова концентрація досягається за 15-30 хв.
Метаболізується в печінці в основному через окислення і кон’югацію.Приблизно на 99,7% зв’язується з протеїнами плазми, в основному з альбуміновоюфракцією. Виводиться через нирки (приблизно 2/3 застосованої дози), жовч івипорожнення. Процес елімінації швидкий – наприкінці 72-ї години з організмувиводиться майже 90% застосованої дози. Утворює високі рівні у синовіальнійрідині. Екскретується з молоком матері. Метаболізується в печінці.
Показання для застосування. Больовий синдром при: ревматичному, ревматоїдному,подагричному артриті, ювенільному поліартриті, анкілозуючому спондилоартриті(хворобі Бехтерєва), поліартриті, при псоріазі, артрозах та дегенеративнихзахворюваннях суглобів.
Призначають для купірування гострого нападу подагри, при складнихтравматичних ураженнях, гострих аднекситах, при виражених нападах мігрені,ниркових і жовчних коліках.
Спосіб застосування та дози. Застосовується внутрішньом’язово. Разовадоза для дорослих – 75 мг. У разі необхідності введення можна повторити, прицьому інтервал між введеннями повинен бути не менше 12 годин. Тривалість курсулікування – до 2 днів.
Побічна дія. Найчастіше виникають прояви підвищеної чутливості –свербіж, висипи на шкірі, кропив’янка, у деяких випадках синдром Лайела іСтівенса-Джонсона, анафілактичний шок, бронхоспазм.
Рідше зустрічаються шлунково-кишкові подразнення – нудота, блювання,шлунково-кишковий розлад і біль, пронос, загострення виразкової хвороби,ульцерації і геморагії, гематемезис, мелена.
Дуже рідко виникають головний біль, запаморочення і сонливість.
Менш ніж 1% хворих, які лікувались Фелораном, спостерігалисьгіпотонічні реакції, прекардіальна опресія, затримка води і електролітів,гематологічні порушення (агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія).
У місці введення препарату – печіння, утворення інфільтрату, некрозжирової тканини.
Протипоказання. Підвищена чутливість до диклофенаку, іншихфенілалканів; вагітність, дитячий вік до 15 років; виразкова хвороба шлунка і12-палої кишки в стадії загострення; печінкова недостатність; бронхіальнаастма, спричинена ацетилсаліциловою кислотою; деструктивно-запальнізахворювання кишечнику.
Передозування. При передозуванні препарату переважає симптоматиказ боку шлунково-кишкового тракту – нудота, блювання, біль в животі. Частовиникає сонливість, головний біль, меньєроподібні явища і симптомигіперчутливості – висипи на шкірі, сильний свербіж. Лікування проводиться заправилами клінічної токсикології. При цьому перш за все необхідно швидковивести з організму препарат. Для цього використовують форсований діурез,гемодіаліз і гемоперфузію.
Специфічний антидот невідомий.
Особливості застосування. Фелоран у формі розчину для ін’єкцій призначенийлише для лікування сильного болю у гострій стадії захворювання. Післякупірування важкої клінічної симптоматики слід перейти до лікування іншимиформами препарату – таблетками, супозиторіями, гелем. Тривалість курсулікування не повинна перевищувати 2 діб, оскільки інакше існує підвищений ризикрозвитку побічних явищ.
Фелоран з обережністю призначають хворим з атопією в анамнезі –бронхіальною астмою, сінною гарячкою, харчовою і медикаментозною алергією(особливо до інгібіторів простагландинового синтезу), оскільки у таких хворих ризикрозвитку симптомів гіперчутливості значно вищий.
Фелоран застосовується при точному визначенні показань у хворих ізскладними захворюваннями печінки і нирок через можливе порушеннябіотрансформації і виведення препарату з організму; в осіб з гематологічнимизахворюваннями, при виразковій хворобі в стадії ремісії; ульцерозних колітах. Уході лікування слід контролювати прийом інших лікарських засобів через можливевиникнення взаємодії з Фелораном.
Фелоран застосовують глибоко внутрішньом’язово, переважно глибоковнутрішньом’язово у сідничній ділянці.
Препарат не застосовують під час вагітності.
З метою уникнення можливого ризику впливу на немовлят рекомендуєтьсяпризупинити годування груддю під час лікування препаратом. Годування можнапоновити через не менш ніж 72 години після введення препарату.
Через ризик виникнення таких побічних дій, як головний біль ісонливість, водіям автотранспортних засобів і операторам автоматизованихмеханізмів слід призначати ін’єкції Фелорану з обережністю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування з іншими інгібіторамипростагландинового синтезу збільшує ризик розвитку підвищеної чутливості,ульцерацій і геморагій з боку шлунково-кишкового тракту. Кортикостероїди іалкоголь посилюють негативні ефекти Фелорану на слизову оболонкушлунково-кишкового тракту.
Зниження кліренсу літію, потенціювання і продовження тривалості діїпрепаратів літію спостерігаються при одночасному прийомі з Фелораном.
Фелоран витісняє антикоагулянти непрямої дії з місць їх зв’язування зпротеїнами плазми і продовжує час агрегації тромбоцитів.
Фелоран знижує активність дигоксину і салуретиків, але не впливає наактивність пероральних протидіабетичних засобів і інсуліну.
Одночасне застосування Фелорану з препаратами калію або зкалійзберігаючими діуретиками може викликати гіперкаліємію.
Концентрація в плазмі знижується при одночасному застосуванніацетилсаліцилової кислоти.
Умови та термін зберігання. В оригінальній упаковці, у сухому і захищеному відсвітла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати в недоступних для дітеймісцях. Не заморожувати! Термін придатності – 2 роки.