ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату
ВОЛЬТАРЕН®
(VOLTAREN®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: diclofenac; [о-[(2,6-дихлорофеніл)-аміно]-феніл]- ацетатнатрій;
основні фізико-хімічні властивості: 25 мг жовті, круглі, двоопуклі таблетки, зіскошеними краями, з одного боку напис “CG” з іншого – “BZ”;
50 мг: світло-коричневі, круглі, двоопуклі таблетки, зі скошенимикраями, з одного боку напис “CG” з іншого – “GT”;
склад: 1 таблетка містить диклофенаку натрію 25 мг, 50 мг;
допоміжні речовини: аеросил 200 (кремнію аерогель), авіцелРН 102 (целюлоза), лактоза, магнію стеарат, крохмалькукурудзяний, полівінілпіролідон К30, натріюкарбоксиметилкрохмаль (ядро); гідроксипропілметилцеллюлоза, кремофорРН40 (гліцерилполіетиленглікольоксистеарат), заліза оксид жовтий(Е 172), тальк, титану діоксид, сополімер, оснований наполіакрилових/метакриловых кислотах та ефірах (Eudragit Ln 30 D, твердий), поліетиленгліколь8000, емульсія силіконова, заліза оксид червоний (утаблетках по 50 мг – підоболонка).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.
Код АТС М01А В05.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Вольтарен®містить диклофенак натрію, речовину нестероїдної структури, що має вираженупротизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Основним механізмом діїдиклофенаку вважається гальмування біосинтезу простагландинів. Простагландинивідіграють важливу роль у генезі запалення, болю і пропасниці.
При ревматичних захворюваннях протизапальні і аналгетичні властивостіВольтарену® забезпечують клінічний ефект, що характеризуєтьсязначним зменшенням вираженості таких симптомів і скарг, як біль у спокої і прирусі, ранкова скутість, припухлість суглобів, а також поліпшенням функціїсуглобів.
In vitro диклофенак натрію у концентраціях, еквівалентних тим, щодосягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканівхрящової тканини.
При посттравматичних і післяопераційних запальних явищах Вольтарен®швидко купірує біль (як спонтанний, так і той, що виникає при русі), зменшуєзапальний набряк і набряк післяопераційної рани.
Проведені клінічні дослідження дали змогу виявити значний аналгетичнийефект препарату при помірному і сильно вираженому больовому синдромінеревматичного генезу. Клінічні дослідження також дали змогу встановити, щоВольтарен® здатний усувати больові відчуття і знижувати вираженістькрововтрат при первинній дисменореї.
Вольтарен®,крім того, виявляє лікувальний ефект при нападах мігрені.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Після внутрішнього вживання таблеток, вкритихкишковорозчинною оболонкою, діюча речовина Вольтарену® – диклофенак- швидко та повністю абсорбується. Їжа скорочує швидкість абсорбції, алекількість діючої речовини, що абсорбується, не змінюється.
Після одноразового внутрішнього вживання Вольтарену® у дозі 50мг максимальна концентрація досягається приблизно через 2 години та становить1,5 мкг/мл (5 мкмоль/л). У дітей концентрація диклофенаку у плазмі призастосуванні еквівалентних доз Вольтарену® (в мг/кг) схожа заналогічними показниками у дорослих. Концентрація препарату у плазмізнаходиться у лінійній залежності від величини дози.
Після повторного застосування препарату фармакокінетичні показники незмінюються. За умови дотримання рекомендованих інтервалів між введеннямипрепарату кумуляції не відмічається.
Розподіл. Зв’язування з білками сироватки крові становить99,7%, воно відбувається переважно з альбуміном (99,4%). Уявний об’єм розподілустановить 0,12 – 0,17 л/кг.
Диклофенакпроникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація досягається на2 - 4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Період напіввиведення з синовіальноїрідини становить 3 - 6 годин. Через 2 години після досягнення максимальноїконцентрації у плазмі концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вища, ніжу плазмі, і її значення залишаються вищими протягом 12 годин.
Метаболізм. Метаболізм диклофенаку здійснюється частково шляхомглюкуронізації незміненої молекули, але, головним чином, за допомогоюодноразового і багаторазового метоксилювання, що приводить до утворення декількохфенольних метаболітів (3’-гідрокси-, 4’-гідрокси-, 5’-гідрокси-,4’,5-дигідрокси- та 3’-гідрокси-4’-метоксидиклофенаку), більшість з якихперетворюється в глюкуронідні кон’югати. Два з цих фенольних метаболітівбіологічно активні, але значно меншою мірою, ніж диклофенак.
Виведення. Загальний системний плазмовий кліренс диклофенакустановить 263±56 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення становить 1 - 2 години.Період напіввиведення 4 метаболітів, включаючи два фармакологічно активних,також нетривалий і становить 1 - 3 години. Один із метаболітів,3’-гідрокси-4’-метоксидиклофенак, має довший період напіввиведення, проте цейметаболіт повністю неактивний.
Близько 60% застосованої дози препарату виводиться з сечею у виглядіглюкуронових кон’югатів незміненої активної речовини, а також у виглядіметаболітів, більшість з яких являють собою глюкуронові кон’югати. Унезміненому вигляді виводиться менше 1% диклофенаку. Решта застосованої дозипрепарату виводиться у вигляді метаболітів через жовч, з калом.
Фармакокінетика в окремих групах хворих. У пацієнтів зпорушенням функції нирок при застосуванні Вольтарену® у звичайнихразових дозах накопичення диклофенаку не відмічалося. У тому випадку, коликліренс креатиніну становить менше 10 мл/хв, розрахункові рівноважніконцентрації гідроксиметаболітів диклофенаку приблизно в 4 рази вищі, ніж уздорових пацієнтів. Проте в кінцевому результаті метаболіти виводяться з жовчю.
У хворих на хронічний гепатит або компенсований цироз печінки показникифармакокінетики диклофенаку аналогічні таким у пацієнтів без захворюваньпечінки.
Показання для застосування.
Запальні і дегенеративні форми ревматичних захворювань (ревматоїднийартрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз, спондилоартрити);
больові синдроми з боку хребта;
ревматичні захворювання позасуглобових м’яких тканин;
гострий напад подагри;
посттравматичні і післяопераційні больові синдроми, що супроводжуютьсязапаленням і набряком;
напади мігрені тяжкого перебігу;
ниркова і жовчна коліка;
гінекологічні захворювання, які супроводжуються больовим синдромом ізапаленням, наприклад первинна альгодисменорея та аднексит;
як доповнюючий засіб при тяжких запальних захворюваннях вуха, горла таноса, які супроводжуються больовим відчуттям, наприклад при фарингіті,тонзиліті, отиті. Пропасниця сама по собі не є показанням для застосуванняпрепарату.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовують для лікування дорослих пацієнтів починаючи здобової дози 100-150 мг. При нерізко виражених симптомах, а також при тривалійтерапії достатньо дози 75-100 мг/добу. Добову дозу частіше розподіляють на 2-3рази. За необхідності впливати на нічний біль або на ранкову скутість надоповнення до вживання препарату вдень призначають Вольтарен® увигляді супозиторіїв перед сном. Добова доза препарату повинна бути не більше150 мг.
При первинній альгодисменореї добову дозу підбирають індивідуально,вона становить 50-150 мг. Початкова доза може бути 50-100 мг, але занеобхідності її можна ненадовго збільшити (до 200 мг). Вживання препарату слідпочинати якомога раніше після прояву перших больових симптомів. Термінзастосування препарату становить декілька днів і залежить від динамікирегрессії симптомів.
Таблетки слід вживати цілими, не разжовувати та запивати рідиною.
Дітям старше 3 років препарат призначають у добовій дозі 0,5-2 мг/кгмаси тіла; цю дозу розподіляють на 2-3 рази, залежно від вираженості симптомів.При лікуванні ювенільного ревматоїдного артриту добова доза може бути збільшенадо 3 мг/кг, що є максимальною добовою дозою.
Побічна дія.
При оцінці частоти виникнення різних побічних реакцій використані такіградації: “часто” - >10%, “іноді” - > 1-10%, “рідко” - >0,001-1%, “вокремих випадках” -< 0,001 %.
З боку шлунково-кишкового тракту: іноді - біль в епігастральній ділянці,нудота, блювання, діарея, спазми в животі, диспепсія, здуття живота, анорексія;рідко - шлунково-кишкова кровотеча (кривава блювота, мелена, діарея з домішкоюкрові), виразки шлунка і кишечнику, що супроводжуються або не супроводжуютьсякровотечею чи перфорацією; в окремих випадках - афтозний стоматит, глосит,зміни з боку стравоходу, виникнення діафрагмоподібних стриктур в кишечнику,порушення з боку нижніх відділів кишечнику, такі як неспецифічний геморагічнийколіт, загострення неспецифічного виразкового коліту або хвороби Крона, запори,панкреатит.
З боку центральної нервової системи: іноді - головний біль,запаморочення, виражене запаморочення; рідко - сонливість; в окремих випадках -порушення чутливості, включаючи парестезії, розлади пам’яті, дезорієнтація,безсоння, дратівливість, судоми, депресія, відчуття тривоги, нічні кошмари,тремор, психотичні реакції, асептичний менінгіт.
З боку органів чуття: в окремих випадках - порушення зору(помутніння зору, диплопія), порушення слуху, шум у вухах, порушення смаковихвідчуттів. Дерматологічні реакції: іноді - шкірні висипання; рідко -кропив’янка; в окремих випадках - висипи у вигляді пухирів, екзема,мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, синдром Лайєла (гострийтоксичний епідермоліз), еритродермія (ексфоліативний дерматит), випаданняволосся, фоточутливі реакції; пурпура, у т. ч. алергічна.
З боку нирок: рідко - набряки; в окремих випадках - гостраниркова недостатність, гематурія і протеїнурія, інтерстиціальний нефрит; нефротичнийсиндром; папілярний некроз.
З боку печінки: іноді - підвищення рівня амінотрансфераз усироватці крові; рідко - гепатит, що супроводжується або не супроводжуєтьсяжовтухою; в окремих випадках - блискавичний гепатит.
З боку системи кровотворення: в окремих випадках -тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія,агранулоцитоз.
Реакції гіперчутливості: рідко - реакції гіперчутливості, такіяк бронхіальна астма, системні анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючигіпотензію; в окремих випадках - васкуліт, пневмоніт.
З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках – прискоренесерцебиття, біль у грудях, гіпертензія, застійна серцева недостатність.
Протипоказання.
Виразка шлунка або кишечнику;
підвищена чутливість до диклофенаку або інших інгредієнтів препарату;
Вольтарен®, як і інші нестероїдні протизапальні препарати(НПЗП), протипоказаний тим пацієнтам, в яких у відповідь на прийомацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП виникають напади бронхіальної астми,кропив’янка або гострий риніт.
Передозування.
Типової клінічної картини, характерної для передозування Вольтарену®,не існує.
Лікування. Лікування гострого отруєння НПЗП полягає узастосуванні підтримуючої і симптоматичної терапії.
Підтримуюче і симптоматичне лікування показано при таких ускладненнях,як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, порушення з бокушлунково-кишкового тракту і пригнічення дихання. Малоймовірно, що форсованийдіурез, гемодіаліз або гемоперфузія виявляться корисними для виведення НПЗП,оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв’язуються з білкамиплазми і піддаються інтенсивному метаболізму.
Особливості застосування.
У період лікування Вольтареном® у будь-який час можевиникнути шлунково-кишкова кровотеча або розвинутися виразка шлунка абокишкового тракту, яка іноді ускладнюється перфорацією; причому далеко не завждимають місце симптоми-провісники цих ускладнень або наявність анамнестичнихвідомостей щодо виразкового ураження. Серйозніші наслідки цих ускладнень можутьвідмічатись у пацієнтів похилого віку. В окремих випадках, коли у пацієнтів, щоотримують Вольтарен®, розвиваються ці ускладнення, препарат потрібновідмінити.
У пацієнтів, які раніше не отримували Вольтарен®, у періодлікування препаратом, як і під час терапії іншими НПЗП, у поодиноких випадкахможуть розвинутись алергічні реакції, включаючи анафілактичні і анафілактоїдніреакції.
Вольтарен® завдяки своїм фармакодинамічним властивостям можемаскувати скарги і симптоми, характерні для інфекційно-запальних захворювань.
Під час застосування Вольтарену® необхідний пильний медичнийнагляд за хворими, які скаржаться на захворювання шлунково-кишкового тракту абомають анамнестичні відомості про виразкове ураження шлунка або кишечнику; захворими, які мають виразковий коліт або хворобу Крона, а також за хворими зпорушеннями функції печінки.
Під час застосування Вольтарену®, як і інших НПЗП, можепідвищуватися рівень одного або декількох печінкових ферментів. Тому притривалій терапії Вольтареном® як запобіжний захід показано регулярнедослідження функції печінки. Якщо порушення з боку функціональних показниківпечінки зберігаються або посилюються, якщо розвиваються скарги або симптоми, щовказують на захворювання печінки, а також у тому випадку, коли виникають іншіпобічні явища (наприклад, еозинофілія, висип і т.ін.), Вольтарен®слід відмінити. Потрібно мати на увазі, що гепатит на фоні прийому Вольтарену®може виникнути без продромальних явищ.
Обережність необхідна при призначенні Вольтарену® хворим напечінкову порфірію, оскільки препарат може провокувати напади порфірії.Оскільки простагландини відіграють важливу роль у підтримці нирковогокровотоку, особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів ізпорушеннями функції серця або нирок, пацієнтів похилого віку, хворих, щоотримують діуретичні засоби, а також хворих, у яких є значне зменшення об’ємуциркулюючої плазми будь-якої етіології, наприклад у період до і після масивниххірургічних втручань. У цих випадках під час застосування Вольтарену®рекомендується як запобіжний захід регулярний контроль функції нирок.Припинення застосування препарату звичайно приводить до відновлення функціїнирок до вихідного рівня. При тривалому застосуванні Вольтарену®, які інших НПЗП, показаний систематичний контроль картини периферичної крові.
Вольтарен®, як і інші НПЗП, може тимчасово інгібуватиагрегацію тромбоцитів. Тому пацієнтам із порушеннями гемостазу необхіднийретельний контроль відповідних лабораторних показників.
Враховуючи загальні медичні положення, обережність при використанніВольтарену® необхідна і пацієнтам похилого віку. Це особливоактуально для людей похилого віку, які ослаблені або мають невелику масу тіла;їм рекомендується призначати препарат у мінімальній ефективній дозі.
Застосування в періоди вагітності і лактації
У період вагітності застосування препарату слід розглядати як останнійкрок терапії та призначати Вольтарен® у найменшій дозі. Вольтарен®не рекомендується призначати у ІІІ триместр вагітності. За необхідності призначенняпрепарату матері-годувальниці слід вирішити питання про припинення грудноговигодовування. При вживанні Вольтарену® було описано його прониканняв грудне молоко годувальниць, але концентрація була такою незначною, щонебажаних ефектів не відмічалося.
Вплив на здатність керувати автомобілем і працюватиз механізмами
Пацієнтам, які відчувають під час застосування Вольтарену®запаморочення або інші неприємні відчуття з боку центральної нервової системи,включаючи порушення зору, не слід керувати автотранспортом або управлятимеханізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Літій, дигоксин. Вольтарен® може підвищувати концентраціїлітію і дигоксину в плазмі крові.
Діуретичні засоби. Вольтарен®, як і інші НПЗП, може зменшувативираженість діуретичної дії. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиківможе призводити до підвищення рівня калію в сироватці крові (у випадку такогопоєднання лікарських засобів даний показник слід часто контролювати).
НПЗП. Одночасне системне застосування НПЗП може збільшуватичастоту виникнення небажаних явищ.
Антикоагулянти. Хоча в клінічних дослідженнях не буловстановлено впливу Вольтарену® на дію антикоагулянтів, існуютьокремі повідомлення щодо підвищення ризику кровотеч у пацієнтів, що приймалиодночасно Вольтарен® і дані препарати. Тому у випадку такогопоєднання лікарських засобів рекомендується пильне і регулярне спостереження захворими.
Протидіабетичні препарати. У клінічних дослідженнях встановлено, щоможливо одночасне застосування Вольтарену® і протидіабетичнихпрепаратів, при цьому ефективність останніх не змінюється. Проте відомі окреміповідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так ігіперглікемії, що зумовлювало необхідність зміни дози цукрознижувальнихпрепаратів під час застосування Вольтарену®.
Метотрексат. Слід дотримуватись обережності при застосуванні НПЗПменше, ніж за 24 години до або після прийому метотрексату, оскільки в такихвипадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові і посилюватисяйого токсична дія.
Циклоспорин. Вплив НПЗП на синтез простагландинів у нирках можепосилювати нефротоксичність циклоспорину.
Антибактеріальні засоби - похідні хінолону. Є окреміповідомлення про розвиток судом у хворих, що одержували одночасно похідніхінолону та НПЗП.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі нижче 30 0С,запобігати дії вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Препарат не слід використовувати після закінчення терміну придатності,зазначеного на упаковці.
Термін придатності – 5 років.