ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату
БІОРАН
(BIORAN)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: diclofenac;[о-[(2,6-дихлорофеніл)-аміно]-феніл]-ацетат натрій;
основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки, вкритіоболонкою, коричневого кольору;
склад: 1 таблетка містить диклофенаку натрію 50 мг;
допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний,полівінілпіролідон (К-30), натрію лаурилсульфат, тальк, магнію стеарат,целюлози ацетилфталат, діетилфталат, заліза оксид червоний та жовтий (Е 172).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою, кишковорозчинні.
Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.
Код АТС М01А В05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Біоран містить диклофенак натрію, речовинунестероїдної структури, що має виражену протизапальну, аналгетичну тажарознижувальну дію. Основним механізмом дії диклофенаку вважається гальмуваннябіосинтезу простагландинів. Простагландини відіграють важливу роль у генезізапалення, болю і пропасниці.
При ревматичних захворюваннях протизапальні та аналгетичні властивостіБіорану забезпечують клінічний ефект, що характеризується значним зменшеннямвираженості таких симптомів і скарг, як біль у спокої і при русі, ранковаскутість, припухлість суглобів, а також поліпшенням функції суглобів.
При посттравматичних і післяопераційних запальних явищах швидко купіруєбіль (як спонтанний, так і той, що виникає при русі), зменшує запальний набрякі набряк післяопераційної рани.
Біоран виявляєлікувальний ефект при нападах мігрені.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Після внутрішнього вживання таблеток, вкритихкишковорозчинною оболонкою, діюча речовина – диклофенак – швидко та повністюабсорбується. Їжа скорочує швидкість абсорбції, але кількість діючої речовини,що абсорбується, не змінюється.
Після одноразового внутрішнього застосування у дозі 50 мг максимальнаконцентрація досягається приблизно через 2 год та становить 1,5 мкг/мл (5мкмоль/л). Концентрація препарату у плазмі знаходиться у лінійній залежностівід величини дози.
Після повторного застосування препарату фармакокінетичні показники незмінюються. За умови дотримання рекомендованих інтервалів між введеннямипрепарату кумуляції не відмічається.
Розподіл. Зв’язування з білками сироватки крові становить99,7%, воно відбувається переважно з альбуміном (99,4%). Уявний об’єм розподілустановить 0,12 - 0,17 л/кг.
Диклофенакпроникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація досягається на 2- 4 год пізніше, ніж у плазмі крові. Період напіввиведення з синовіальноїрідини становить 3 - 6 год. Через 2 год після досягнення максимальноїконцентрації у плазмі концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вища, ніжу плазмі, і її значення залишаються вищими протягом 12 год.
Метаболізм. Метаболізм диклофенаку здійснюється частково шляхомглюкуронізації незміненої молекули, але, головним чином, за допомогоюодноразового і багаторазового метоксилювання, що приводить до утвореннядекількох фенольних метаболітів (3’-гідрокси-, 4’-гідрокси-, 5’-гідрокси-,4’,5-дигідрокси- та 3’-гідрокси-4’-метоксидиклофенаку), більшість з якихперетворюється на глюкуронідні кон’югати. Два з цих фенольних метаболітівбіологічно активні, але значно меншою мірою, ніж диклофенак.
Виведення. Загальний системний плазмовий кліренс диклофенакустановить 263 ± 56 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення – 1 - 2 год. Періоднапіввиведення 4 метаболітів, включаючи два фармакологічно активних, такожнетривалий і становить 1 - 3 год. Один із метаболітів,3’-гідрокси-4’-метоксидиклофенак, має довший період напіввиведення, проте цейметаболіт повністю неактивний.
Приблизно 60% застосованої дози препарату виводиться з сечею у виглядіглюкуронових кон’югатів незміненої активної речовини, а також у виглядіметаболітів, більшість з яких являють собою глюкуронові кон’югати. Унезміненому вигляді виводиться менше 1% диклофенаку. Решта застосованої дозипрепарату виводиться у вигляді метаболітів через жовч та з калом.
Показання для застосування. Запальні і дегенеративні форми ревматичнихзахворювань (ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз,спондилоартрити); больові синдроми з боку хребта; ревматичні захворюванняпозасуглобових м’яких тканин; гострий напад подагри; посттравматичні іпісляопераційні больові синдроми, що супроводжуються запаленням і набряком;напади мігрені тяжкого перебігу; ниркова і жовчна коліки; гінекологічнізахворювання, які супроводжуються больовим синдромом і запаленням, наприкладпервинна альгодисменорея та аднексит; як додатковий засіб при тяжких запальнихзахворюваннях вуха, горла та носа, які супроводжуються болем, наприклад прифарингіті, тонзиліті, отиті.
Спосіб застосування та дози. Препарат застосовують для лікування дорослихпацієнтів і дітей старше 14 років, починаючи з добової дози 100 - 150 мг. Принерізко виражених симптомах, а також при тривалій терапії достатньо дози 75 -100 мг на добу. Добову дозу частіше розподіляють на 2 - 3 рази. Добова дозапрепарату повинна становити не більше 150 мг.
При первинній альгодисменореї добову дозу підбирають індивідуально,вона має бути 50 -150 мг. Початкова доза – 50 - 100 мг, але за необхідності їїможна ненадовго збільшити (до 200 мг). Застосування препарату слід починатиякомога раніше після прояву перших больових симптомів. Термін застосуванняпрепарату становить декілька днів і залежить від динаміки регресії симптомів.
Таблетки слід вживати цілими, не розжовуючи, запиваючи рідиною.
Побічна дія.
З боку шлунково-кишкового тракту: іноді – бль в епігастральній ділянці,нудота, блювання, діарея, спазми в животі, диспепсія, здуття живота, анорексія;рідко – шлунково-кишкова кровотеча; в окремих випадках – афтозний стоматит,глосит, зміни з боку стравоходу, виникнення діафрагмоподібних стриктур вкишечнику, порушення з боку нижніх відділів кишечнику, такі як неспецифічнийгеморагічний коліт, загострення неспецифічного виразкового коліту або хворобиКрона, запори, панкреатит.
З боку центральної нервової системи: іноді – головний біль,запаморочення; рідко – сонливість; в окремих випадках – порушення чутливості,включаючи парестезії, розлади пам’яті, дезорієнтація, безсоння, дратівливість,судоми, депресія, відчуття тривоги, нічні кошмари, тремор, психотичні реакції,асептичний менінгіт.
З боку органів чуття: в окремих випадках – порушення зору(помутніння зору, диплопія), порушення слуху, шум у вухах, порушення смаковихвідчуттів.
Дерматологічні реакції: іноді – шкірні висипання; рідко –кропив’янка; в окремих випадках – висипи у вигляді пухирів, екзема.
З боку нирок: рідко – набряки; в окремих випадках – гостраниркова недостатність, гематурія і протеїнурія, інтерстиціальний нефрит;нефротичний синдром; папілярний некроз.
З боку печінки: іноді – підвищення рівня амінотрансфераз усироватці крові; рідко – гепатит, що супроводжується або не супроводжуєтьсяжовтухою; в окремих випадках – блискавичний гепатит.
З боку системи кровотворення: в окремих випадках –тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія,агранулоцитоз.
Реакції гіперчутливості: рідко – реакції гіперчутливості, такіяк бронхіальна астма, системні анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючигіпотензію; в окремих випадках – васкуліт, пневмоніт.
З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках – прискоренесерцебиття, біль у грудях, гіпертензія, застійна серцева недостатність.
Протипоказання. Виразка шлунка або кишечнику; підвищена чутливість(алергія) до диклофенаку або інших інгредієнтів препарату; Біоран, як і іншінестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), протипоказаний тим пацієнтам, у яких увідповідь на прийом ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ виникають нападибронхіальної астми, кропив’янка або гострий риніт. Вагітність (ІІІ триместр).
Передозування. Типової клінічної картини, характерної дляпередозування не існує.
Лікування гострого отруєння НПЗЗ полягає у застосуванні підтримуючої ісимптоматичної терапії.
Підтримуюче і симптоматичне лікування показано при таких ускладненнях,як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, порушення з бокушлунково-кишкового тракту і пригнічення дихання. Малоймовірно, що форсованийдіурез, гемодіаліз або гемоперфузія виявляться корисними для виведення НПЗЗ,оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв’язуються з білкамиплазми і піддаються інтенсивному метаболізму.
Особливості застосування. У період лікування Біораном у будь-який час можевиникнути шлунково-кишкова кровотеча або розвинутися виразка шлунка абокишкового тракту, яка іноді ускладнюється перфорацією; причому далеко не завждимають місце симптоми-провісники цих ускладнень або наявність анамнестичнихвідомостей щодо виразкового ураження. Серйозніші наслідки цих ускладнень можутьвідмічатись у пацієнтів літнього віку. В окремих випадках, коли у пацієнтів,які отримують Біоран, розвиваються ці ускладнення, препарат потрібно відмінити.
Біоран завдяки своїм фармакодинамічним властивостям може маскуватискарги і симптоми, характерні для інфекційно-запальних захворювань.
Під час застосування Біорану необхідний пильний медичний нагляд захворими, які скаржаться на захворювання шлунково-кишкового тракту або маютьанамнестичні відомості про виразкове ураження шлунка або кишечнику; за хворими,які мають виразковий коліт або хворобу Крона, а також за хворими з порушеннямифункції печінки.
Під час застосування Біорану, як і інших НПЗЗ, може підвищуватисярівень одного або декількох печінкових ферментів. Тому при тривалій терапії якзапобіжний захід показано регулярне дослідження функції печінки. Якщо порушенняз боку функціональних показників печінки зберігаються або посилюються, якщорозвиваються скарги або симптоми, що вказують на захворювання печінки, а такожу тому випадку, коли виникають інші побічні явища (наприклад, еозинофілія, висипаннята ін.), препарат слід відмінити. Потрібно мати на увазі, що гепатит на фоніприйому Біорану може виникнути без продромальних явищ.
Обережність необхідна при призначенні Біорану хворим на печінковупорфірію, оскільки препарат може провокувати напади порфірії. Оскількипростагландини відіграють важливу роль у підтримці ниркового кровотоку,особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з порушеннями функціїсерця або нирок, пацієнтів літнього віку, хворих, які отримують діуретичнізасоби, а також хворих, у яких є значне зменшення об’єму циркулюючої плазмибудь-якої етіології, наприклад у період до і після масивних хірургічнихвтручань. У цих випадках під час застосування Біорану рекомендується якзапобіжний захід регулярний контроль функції нирок. Припинення застосуванняпрепарату звичайно приводить до відновлення функції нирок до вихідного рівня.При тривалому застосуванні Біорану, як і інших НПЗЗ, показаний систематичнийконтроль картини периферичної крові.
Біоран, як і інші НПЗЗ, може тимчасово інгібувати агрегаціютромбоцитів. Тому пацієнтам із порушеннями гемостазу необхідний ретельнийконтроль відповідних лабораторних показників.
Враховуючи загальні медичні положення, обережність при використанніБіорану необхідна і пацієнтам літнього віку. Це особливо актуально для людейлітнього віку, які ослаблені або мають невелику масу тіла; їм рекомендуєтьсяпризначати препарат у мінімальній ефективній дозі.
Застосування в періодивагітності і лактації
Призначенняпрепарату у І та ІІ триместрах вагітності можливо лише тоді, коли очікуванакористь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Педіатрія.
Враховуючи високудозу диклофенаку (50 мг) у препараті Біоран, його не рекомендується призначатидітям до 14 років.
Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати і складнимизмеханізмами
Пацієнтам, яківідчувають під час застосування Біорану запаморочення або інші неприємнівідчуття з боку центральної нервової системи, включаючи порушення зору, не слідкерувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Літій, дигоксин. Біоран може підвищувати концентрації літію і дигоксинув плазмі крові.
Діуретичні засоби. Біоран, як і інші НПЗЗ, може зменшувати вираженістьдіуретичної дії. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків можепризводити до підвищення рівня калію в сироватці крові (у випадку такогопоєднання лікарських засобів даний показник слід часто контролювати).
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Одночасне системнезастосування НПЗЗ може збільшувати частоту виникнення небажаних явищ.
Антикоагулянти. Хоча в клінічних дослідженнях не буловстановлено впливу Біорану на дію антикоагулянтів, існують окремі повідомленнящодо підвищення ризику кровотеч у пацієнтів, які приймали одночасно диклофенакі дані препарати. Тому у випадку такого поєднання лікарських засобіврекомендується пильне і регулярне спостереження за хворими.
Протидіабетичні препарати. У клінічних дослідженнях встановлено, щоможливо одночасне застосування діклофенаку і протидіабетичних препаратів, прицьому ефективність останніх не змінюється. Проте відомі окремі повідомлення пророзвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що зумовлювалонеобхідність зміни дози цукрознижувальних препаратів під час застосуваннядиклофенаку.
Метотрексат. Слід дотримуватись обережності при застосуванні НПЗЗменше, ніж за 24 год до або після прийому метотрексату, оскільки в такихвипадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові і посилюватисяйого токсична дія.
Циклоспорин. Вплив НПЗЗ на синтез простагландинів у нирках можепосилювати нефротоксичність циклоспорину.
Антибактеріальні засоби – похідні хінолону. Є окреміповідомлення про розвиток судом у хворих, які одержували одночасно похідніхінолону та НПЗЗ.
Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, темному, недоступномудля дітей місці при температурі не вище 30°С. Термін придатності – 3 роки.